Ти!.. Ти завжди була кращою за мене! Гарніша, успішніша, отримала хорошу освіту, а згодом і роботу… Саме тому тебе всі обожнюють. А я… а що я? Чому я не заслуговую любові?!?
…
Спекотний літній день, звук цикад і волога заповнювали повітря. Так, як це був вихідний – усі сім’ї вирушили на прогулянку в парки та кафе, лишень би вдома не сидіти.
– Мамо, а можна ми сьогодні підемо в парк розваг? Усі в моєму класі тільки про Космо Ворлд і говорили цей тиждень!
– Звісно, Мосо! Ти така молодець – приносиш гарні оцінки, а вчителі кажуть, що ти вже й у 5-й клас могла б йти… все зробимо для тебе, адже ти наша гордість!
– ООО! І таякі купите? Я чула, що новий заклад відкрився і там в усі десерти до бобової пасти додають морозиво – напевно дуже смачно!
– Добре – підемо, але давай краще замовимо щось інше. Ще не вистачало щоб ти свою гарну суконку забруднила, ти завжди маєш бути охайною, сонечко.
– Мамо, мамо, а можна ми після цього всього ще підемо у парк Ногеяма? Там такі тварини красиві!
– Шим, от отримуватимеш такі ж хороші оцінки, як сестра, тоді й підемо, а поки гайда в парк розваг. О, Мосо, може тобі ще того милого панду купимо?….
…
– Мосо чан, ти вже така доросла! Аж не віриться, що ти скоро будеш студенткою. Я так тобою пишаюсь!
– Дякую, мамо! Завтра треба класному керівникові віднести заповнений опитувальник – отой, де треба вказати де і на кого плануєш вчитись.
Канашимі проходила в цей момент повз кімнату сестри і підслухала цю розмову. Розплакавшись, вона побігла у свою кімнату, впала на ліжко і, обійнявши подушку, старалась не видати жодного звуку. Та двері у спальню різко відчинились.
– Шим! Ти чого розляглась? Білий день, а ти собі відпочивати надумала. Я маю все за тебе робити? Бери приклад з сестри – домашнє зроблене, по дому допомогла, а ти хоча б вже за продуктами сходи. Зроби щось корисне! А то ні, вона собі як королева лежати буде, поки всі працюють.
…
– Осоре, у вас досить хороші оцінки! Звісно ваша сестра ставить високу планку, але і ви з своїми балами можете розраховувати на хороші результати і допомогу в пошуках роботи після випуску. Так тримати!
– Дякую, пане Ітадорі! Я буду старатись ще краще. Гарного вам дня!
Канашимі вийшла з навчального закладу в дуже поганому стані, адже думками вона була все ще занурена у розмову з викладачем.
– І знову ти! Клята Мосо… Якого біса треба було мене з нею порівнювати? Хіба так виглядає похвала? <кривляє> “ти класна, але твоя сестра краще”… Батьки, вчителі, викладачі і навіть хлопці… Ну якого біса все так?
– Ой, перепрошую!
– Ні – це я мушу вибачатись. Була роздратована і не дивилась куди іду.
На Канашимі дивився юнак з довгим чорним волоссям, в його вусі був пірсинг зі змією, а глибокий, томний голос зачаровував і заспокоював.
– І все ж, я теж не бачив куди іду, налякав вас і відчуваю провину за це. Чи можу на знак вибачення пригостити вас кавою? Якщо звісно у вас є час.
– Так, часу вдосталь сьогодні і я з радістю піду з вами на каву!
– Чудово! Тоді я знаю один хороший заклад – ідеальне місце для посиденьок. Та і не буду наодинці святкувати свою першу успішну співбесіду!
– Ого, вітаю! Вибачте, що можливо так прямо питаю, а співбесіда часом була не на роль сейю? <зашарілась і опустила голову> У вас просто дуже гарний голос, він навіть якось мене заспокоїв трохи… Вам би точно пасувала така робота!
– Взагалі-то, ви вгадали! Я дійсно йду з проб і мене затвердили на роль в одному новенькому тайтлі. Більше не можу розповісти – контракт зобов’язує берегти таємницю. Доречі, а як вас звати?
– Я – Осоре Канашимі, а вас?
– Оу, яке гарне ім’я. На мою думку “смуток” є більш естетичним, ніж інші емоції і саме він нас надихає. Мене звати Кіра Ікйото – мені не так повезло з іменем <сміється> і якщо не проти – можна на “ти”?
– Ну ти не схожий на поганця, дуже навіть милий. Та і звучить ім’я дуже гарно, попри своє неприємне значення. <мило посміхнулась>
…
Світла і простора спальня, зім’ята постіль, Канашимі та Ікйото курять в ліжку, одяг розкиданий по підлозі, поруч перекинута пуста пляшка від вина, сонце заливало кімнату.
– Мені пора на пари. Перша була просто лекція, а на другій модуль, тому на неї мушу встигнути.
– Шин! <обійняв і притис до себе> Навіщо тобі ті пари? Ти розумна і можеш допомагати мені з бізнесом. Я б віддав тобі цю квартиру, щоб ти мала де постійно жити і ти собі вирішуй як хочеш – живи сама тут, чи можемо жити разом. Ти забудеш нарешті про своїх деспотичних батьків і тупу сестру… напиши сьогодні заяву на відрахування і не марнуй своє життя.
– Але яка може бути робота без освіти? Та і я ж там так довго вчилась. А ти ж прогавив ту свою роль – то звідки у тебе гроші на все це?
– Кохана, не бери дурниць до голови! Сейю – це ж не єдина робота у світі, та і платили б там не так багато, а я знайшов цікавіший і краще оплачуваний варіант. Зараз я вже відкрив свій бізнес і готовий тебе у нього залучити, розповісти усе, що тебе цікавить, але спершу ти маєш покинути сім’ю і навчання. Зроби це заради нас… Ні – заради себе!
– Добре, піду сьогодні ж це вирішу! І так мені цей універ дає тільки безкінечні розчарування і вкотре нагадування, що я гірше сестри. Скажи тільки одне – ти дійсно мене любиш? Я тобі потрібна?
– Звісно! Я безмежно тебе кохаю, Шим!
Ікйото обійняв дівчину ще міцніше і почав пестити її волосся.
– Ох, не можу втриматись, коли твої губи так близько… іди сюди краще!…
…
– Так – це дійсно була хороша ідея взяти тих дівок на роботу. З їх милими личками ми можемо назбирати товар до 13 років, а за нього в 5 раз більше платять. Шим, там слідчий Ямадо винюхує щось по нашій діяльності – виріши цю ситуацію як завжди. А ще знайди як убезпечити ту новеньку від підозр. І взагалі, поклич її до мене – нехай зайде за 15 хвилин – вона має відпрацювати свою провину.
На цих словах Ікйото єхидно посміхнувся та закусив нижню губу.
– Підготуй червону кімнату!
– Але ж ти обіцяв не бути з іншими жінками!
– Це хіба жінки? Це шльондри, які провинились. <підходить до Канашимі і гладить ніжно її по обличчю, зупиняє руку на підборідді і дивиться їй прямо в очі> не те, що ти – така світла, мила і завжди на моїй стороні <забирає руку з обличчя і розвертається спиною> Та і ти сама винна – скаржилася, що тобі боляче, не подобається щось… я б тільки радий бути лише з тобою, але ти хочеш ніжності, а всю мою злість я мушу зганяти на тих, хто її заслужив. А тепер іди і виконуй те, що я сказав, Шим!
…..
– Агов, Осоре! Про що задумались?
– Ой, вибачте, пане Накаджима! Я зараз же дороблю звіт і принесу його вам. Дуже перепрошую. <Метушливо копирсається в паперах>
– Я не питав нічого про звіт. Я спитав про що ви так турбуєтесь, адже помітив, що останні дні ви наче ще десь думками. Ви багато перепрацьовуєте, можливо вам вартувало б взяти відпустку?
– Ні, все добре! Дуже дякую за вашу турботу і вибачте, що змусила хвилюватись. Я дійсно трохи за сестру багато думала останнім часом.
– Лишіть звіт на завтра, а сьогодні йдіть додому і відпочиньте – вам треба хоч деколи їсти.
…
Вечір. Тепле повітря. Затишна вуличка, яка проходила повз алею і там в усі сезони було гарно і пахло як не квітами, то зеленню, як не опалим листям, то морозною свіжістю.
Людей вже на вулиці було небагато, адже всі вже давно з роботи пішли додому або сидять у закладах.
– Шим, ну візьми ж ти слухавку!
– Алло!
– Охх, ну нарешті! У тебе все добре? Ти давно на зв’язок не виходила останнім часом. Батьки хвилюються за…
– Ой, про що вони там можуть хвилюватись? Чи я не зганьбила нашу родину? Ще ні. Ти тільки через цю дурню дзвонила?
– Ні. Шим, я скучила! Давай, як у старі часи, підемо у наше улюблене кафе…
– Чекаю тебе за годину у Ренуар Йокогама Мотомачі – я не проти поговорити з тобою.
…
В кафе було багато людей, аромати кави і смачної їжі заполонили заклад. Тут усе випромінювало затишок – меблі, інтер’єр, зонування… все для того, щоб посидіти з комфортом.
– Я взяла твою улюблену каву і таякі з морозивом. Надіюсь ти не боїшся забруднитись?)
– Ммм, малиновий сироп. Ти все ще пам’ятаєш яку каву я люблю!) Дякую тобі, що прийшла!
– Мосо, вибач мене! Нас так часто порівнювали і я тебе ненавиділа через це, хоча то навіть не була твоя провина. Я просто була невдахою, а інші бачили очевидне і вказували на моє місце.
– Шим, ти не невдаха! Та і надмірні очікування інших від мене призвели до відчуття такого тиску, з яким я досі впоратись не можу.
Мосо вирівнювала серветку на столі, щоб та лежала ідеально по центру і посуд не заходив за її межі, також вона поправила усі зміщенні об’єкти на столі.
– Що ти робиш?
– Ой, вибач. Я часто помічаю, що мені так спокійніше стає.
– Мосо, все ж я тобі багато проблем спричинила, але ти єдина, хто дійсно хвилюється про мене, тому хочу тобі подякувати.
Протягує сестрі коробку, обв’язану подарунковою стрічкою.
– Я надіюсь ти пробачиш мене, адже я була не найкращою сестрою.
– Такі милі прекраси… ооо і в кулоні фото Кунікіди! Шим , ти така мила… ти єдина, хто завжди знає що я люблю і пам’ятає про це.
Дівчата обнялись. Мосо від розчулення заплакала і міцно вхопилась пальцями за плечі сестри.
– Я ніколи і не ображалась і дуже тебе люблю! Але чому ти раптом так вирішила про це поговорити? Мені усе виглядає як прощання – ти їдеш кудись?
– Ні, я планую залишитись в Йокогамі до свого кінця. Просто вирішила, що краще зараз поговорити. А тепер пробач, я мушу йти – ти ж знаєш, що Ікйото ревнивий.
– Люблю тебе дуже! Бережи себе Шим!
– І я тебе, Мосо. Бувай…
…
Канашимі повернулась додому. Нарешті можна не стримувати сльози, які одразу ж полились з її очей. Вона взяла з бару пляшку Prisoner (* червоне сухе вино), сіла на м’який диван, там її чекала підготовлена раніше коробочка з купою різних таблеток.
– А вип’ю я їх усі разом. Нарешті настане спокій… Не вийде берегти себе – вибач мене, Мосо…
…
Маленька квартира, в якій все стерильне, мінімалістичне створювала відчуття ніби ти в музеї і це все недоторканні експонати.
Мосо стояла коло вікна з горнятком чаю.
– Шим така уважна і турботлива – вона досі пам’ятає мого улюбленого персонажа, каву, десерт… той заклад, який став нашим секретом від батьків. Але якась вона дивна ніби була… надіюсь з нею все буде добре…