2003.08.20
Коридор маєтку мав тьмяне освітлення. Місця було достатньо, щоб там йшли дві людини поруч.
– Ти знову додала багато роботи моїм воронам!
– Ну але ж це їх обов’язок і ти саме для цього створив цей відділ.
– Так, але ти дійсно дуже часто створюєш неприємності, та і я все ж турбуюсь про долю Акаіторі. Ти могла б хоч трохи не витрачати свої здібності марно.
– Так, тату!
…
2004.10.07
<перешіптування у коридорі>
– А хто вона?
– Можливо позашлюбна донька?
– Та ну, напевно хтось з родини жертви…
– Я чула, що пан її просто на вулиці підібрав…
Маленька дівчина з темними, майже чорними очима і фіолетовими кучерями робила вигляд, що виконує свої домашні завдання, а сама уважно вслухалась у плітки прислуг. Саме так вона завжди була в курсі всіх новин. Потім ще, звісно, треба було перевіряти все почуте та відсортувати важливе від побрехеньок, але все ще це був чудовий спосіб збору інформації з малим докладанням зусиль.
– <дівчина в думках> Я мушу дізнатись хто ця дівчина, про яку так говорять всі.
…
2005.01.15
– Пане Акунін, прийшли результати обстежень вашої доньки. Тут звіт від психіатра, нейробіолога та інших лікарів. Згідно ним у вашої доньки порушені певні нейронні зв’язки в мозку і це призвело до розвитку психопатії. Саме це і є причиною її такої поведінки і надмірної жорстокості. Адже психопати не мають відчуття совісті та провини. Саме тому, навіть в рамках мафії, жорстокість пані Урагірі дуже висока.
– Це якось лікується?
– На жаль, ми…
– <перебиває> Ясно, можеш не продовжувати.
– Будьте готові, що воронів доведеться часто викликати. <сумно схилив голову, в очах проблиснуло почуття провини>
….
2012.01.17
<Так, батько мав зі мною достатньо клопоту. Хоча, як для глави мафії, вбивства для нього – рутина. Та моя жорстокість лякає навіть його. Напевно все ж його дух надто слабкий. Колись я займу місце глави організації, адже така посада має належати людині з холодним серцем і розумом. Тут немає місця страху чи співчуттю. А поки я слідкуватиму за тою новенькою, яку тато так приховує від нас. А ось і вона!>
З однієї з будівель вийшла дівчина з довгим рожевим волоссям. Її супроводжували дві жінки: служниця, а інша – охоронниця.
<Так, тепер я знаю, де її тримають. Хмм… то вони на тренування йдуть?!… Цікаво поспостерігати.>
– Пані Шиндо, сьогодні ми відпрацьовуємо кидання сюрикенів. Ось <подає зброю> спробуйте втрапити по мішені.
Дівчина мовчки взяла три сюрикени і, метнувши їх, влучила всіма в мішень, а одним навіть попала в “яблучко”
– Усе ж пан Акунін був правий – у вас вроджений талант! Давайте тоді тепер спробуйте втрапити у рухомі цілі.
<Ого, а вона дійсно прекрасна і холодна як я. Чому ж батько приховує її від сім’ї? Шинда? То її ім’я означає “мертва”. Ну яка ж вона… аххх…. А її рожеве волосся – вона наче квітка. О, мертва квітка! Хоча ні. Вона радше квітка, що несе смерть.
Ех, пора повертатись до будинку, поки всі не зрозуміли, що я не у своїй кімнаті.>
Дівчину перестрів батько по дорозі до її спальні.
– Урагірі, де ти була?
– Тату? А що ти тут робиш? У тебе ж була зустріч, хіба ні?
– Тут я задаю питання! Де ти була?
– Та просто вийшла подихати свіжим повітрям. Чи ходити у власному домі мені вже теж заборонено?
– Ох, яка ж ти гостра на язик. Тебе не було ні в будинку, ні в його околицях. Мені вже все доповіли.
– Ну,очевидно, не все. Якась у тебе погана охорана, батьку. Невже вони не змогли вслідкувати за малою дитиною?! Можливо парі голубів просто треба обрізати крила і взяти когось кра…
Гучний звук ляпасу перервав промову дівчини.
…..
2012.05.18
Запахи скошеної трави і свіжого листя нагадували, що це вже теплий травень. Після дощу волога почала випаровуватись, утворюючи густий туман.
Вузька вуличка, світло єдиного ліхтаря створювали дуже дивну, містичну атмосферу.
Людина йшла вглиб туману. Судячи зі статури це, найімовірніше, була дівчина.
– Чорт, яка ж я зла! Батько знову насварив через дрібниці. Та й це його провина, що він не розповідає мені, от і маю все сама виясняти. Оо, а тут ще й люди ходять.
Невпинна спрага крові пронизала усе тіло Урагірі. Голос в голові вимагав принести йому жертву. Дівчина послідувала за постаттю, переховуючись у покрові туману і тіні.
Кров заструменіла з шиї і Урагірі відчула, як дівчина почала обезсилено падати.
– Ох, ну що ж ти так швидко відключаєшся? Побудь зі мною ще! Не розчаровуй!
– Допоможіть, будь ласка… я не хочу… помирати…
Голос дівчини дрижав від страху і знесилення. Урагірі притиснула її до себе в міцні обійми.
– Добре, я врятую тебе!
Кунай пронизав спину, пройшовши між ребер і ввійшов прямісінько в серце.
– Тепер ти врятована! Але твої очі все ще такі повні жаху і зневіри. Де ж твоя вдячність? <Зі злості встромляє кунай в око> А ось тепер ти довершена.
Дикий сміх залив вулицю і поглинувся туманом.
…..
2013.02.08
<Ця рожевоволоса дівчина – я мушу якось з нею зустрітись. Я відчуваю спорідненість наших душ. Ми б могли разом тамувати нашу жагу до крові>
– Ой, Ніко! А ви чули, що Шинду хочуть взяти до Акаіторі? Наш пан так дбає про цю дівчину. Здається, він бачить у ній послідовницю.
<Ніі! Тільки не до батька! Вона моя! Я створю свою організацію і заберу туди Шинду. Навіть якщо для цього доведеться знищити Акаіторі.>
(Пару місяців по тому)
– Отже, Яторі, Ікіхіро, Сенджу – ви всі першозасновники Шинохани! Чи готові ви присягнути мені на вірність?
– <хором> Так!
– Відтепер прошу називати мене Мурасакі і нехай наші квіти несуть смерть, а ми створимо величний сад!
– Таак! Ми будемо тобі допомагати творити найкращий квітник.
– Дякую! <посмішка залила обличчя> Тепер ми кидаємо виклик моєму батьку і його вірним птахам.
……
2013.07.13
– Соруме, батько наказав тобі мене охороняти?
– Так, пані! Я мушу бути поруч, де б ви не були.
– О, це чудово! Отже, ти проведеш мене до одного місця. Мені казали, що знайду там щось цікаве, але мені трохи страшно було йти самій туди. Ми підемо до закинутих трибун іподрому.
– Це ж просто будівля у парку. Що саме вас там зацікавило?
– Пішли разом і сама усе побачиш. <посміхнулась> Але перед цим я хочу матчу з улюбленим десертом. Складеш мені компанію? Не люблю сама чаювати.
– Так, звісно! Зараз попрошу щоб усе принесли сюди.
(через пару хвилин)
– Як же я обожнюю цей полуничний наполеон. В міру солодкий, трохи кислинки від ягід… ммм… Принеси мені ще один шматочок, але не дуже великий.
– Зараз принесу.
Доки Соруме вийшла з кімнати, Урагірі, не гаючи часу, підмішала ГГБ (*гамма-гідроксибутирова кислота – може використовуватись як анестетик і седатив) в чай охоронниці.
<Такс, цієї дози має вистачити. Надіюсь не забагато і вона не відключиться прям тут>
– Ось ще один шматочок торту для вас, як і просили.
Допивши чай з десертом, дівчата попрямували до машини.
Іподром знаходився у парку Негіші Форест. Урагірі повела Соруме за собою зарослою стежиною до закинутої будівлі, що була схожа на замок.
– Ще трішки і ми в середині. Тут так усе заросло плющем та мохом – важко рухатись. Охх, я так люблю цю будівлю і колись вона стане моєю!
– Та вона належить місту, а саме є частиною парку й історичною пам’яткою. Пані, вам не дадуть можливість володіти нею.
– Ну я планую викупити її для реставрації. А будучи тою, хто фінансує потреби будівлі та парку, я точно отримаю право на володіння. Даремно ти сумніваєшся в моїх амбіціях.
– Вибачте, пані! <схилила голову> То навіщо ми сюди прийшли?
Та Соруме не встигла обернутись, лише відчула легке поколювання в шиї за вухом.
– Що це? Я… <втрачає свідомість>
– Ну нарешті! Я вже думала, що промахнулась з точкою. Треба буде подякувати Ікіхіро за голки і що навчив мене тим точкам больовим і сонним. А то отрути і психотропи вже аж занадто банально.
Урагірі затягла непритомне тіло в підвал будівлі і прикувала наручниками до труби.
– Тепер ти будеш моєю іграшкою <провела пальцем по обличчю> і ми будемо з тобою завжди разом… принаймні доки ти мені не набриднеш.
(на наступний день)
– Привіт, лялечко! Я принесла одяг, який тобі найбільше пасуватиме. Дивись, яка гарна сукня. На її ніжно рожевому кольорі так гарно виступатимуть плями крові. <посміхнулася>
– Пані, навіщо ви мене привели сюди і прив’язали? Я ж і так підкоряюсь вашому батькові, а отже мушу виконувати і ваші забаганки. Навіщо це все?
– Ой, повір, ці забаганки мій батько б не одобрив. Він знову б читав мені моралі про мою жорстокість і щось там ще… <закотила очі> Саме тому ти маєш бути тут, без можливості з ним зв’язатись.
– Що ви хочете зі мною зробити? І чому одразу не вбили?
– Бо ти моя лялька і я хочу побавитись з тобою. Я дізналась, що коли одразу людям розрізати шию, вони швидко помирають. А це таааак нудно. Та мене навчили невеличким хитрощам і тепер мої ляльки не будуть так швидко ламатись. <захоплено плеснула в долоні>
Та годі усе про мене. Краще подивись що я ще принесла для тебе. Це <дістає невеличку коробку> різної довжини голки для акупунктури – будемо разом шукати твої слабкі точки. О, а в цій баночці кислота. <поставила на підлогу пляшку з мутною рідиною> Тут свічки – люблю трохи воксплей. <сміється> А тут електрошокер. Уявляєш? На ньому можна регулювати силу розряду.
Таакс, з чого б нам почати гру?!
(Пару годин потому)
– Хей, ти така молодець! Ти досі при тямі.
Пусті очі Соруме дивились повз Урагірі. З під її нігтів, а також вздовж по тілу виднілись голки, які були встромлені максимально глибоко. Деякі з них були і на обличчі, особливо біля очей і носа. Вже важко було розрізнити які опіки лишились від вогню і воску, а які від кислоти, адже вони переходять одне в одного. У дівчини зовсім не лишилось надії і вона вже тільки й чекала, щоб чим швидше померти.
– Ти дуже терпляча, але тепер ти схожа на дохлу рибу через свій погляд. Так не цікаво – ти втратила сенс до боротьби за життя, а отже, більше мені не потрібна. Та я поверну твою красу, а точніше зроблю тебе навіть ще прекраснішою.
Урагірі дістала свій танто і швидкими рухами порізала сонну артерію, а потім проштрикнула серце.
– Ну і фінал! <проштрикує око, кров повільно стікає по змарнілому від болю та зневіри обличчю> Я ж казала, що на цій сукні кров виглядатиме витончено. Яка ж ти прекрасна – наче янгол смерті. Напевно, варто це зробити міткою моєї організації. Нехай усі після смерті стають такими витворами мистецтва.
2018.03.04
– Шинохана настільки розрослась, що ми вже маємо змогу створити окремі підрозділи. І сьогодні я хочу розділити ролі між моїми вірними помічниками.
Закинуте приміщення іподрому було заповнене близько сотнею людей, а то і більше. Усі прийшли на перші масові збори організації в цікавості як тепер усе буде влаштовано.
– Яторі! Тобі довіряю набрати людей і в подальшому керувати ними у відділі розвідки. А так як ми квіти смерті, то називати вас буде доречно Ядорікіхорі.
– Дякую за вашу довіру, пані Мурасакі!
– Далі – охорона. Ікіхіро, це я довірятиму тобі і називатиму ваш підрозділ Аджісай.
– Слухаюсь!
– Сенджу, тобі довірено чистильників. А називатимуться вони Хіганабана.
– Ви можете покластись на мене!
– Ну і ще в нас є двоє новачків, але ці дівчата уже встигли заслужити мою довіру. Юка Нікарасу, група бійців Едельвейс тепер під твоїм керівництвом. Збери найкращих і найвитриваліших людей. А ще не забувай робити щотижневі тренування. А ти, Іно Мідорі, будеш відповідати за різноробочих. Надаватиму тобі завдання кожен день і ти їх розподілятимеш між своїми людьми.
– <хором> Так, пані Мурасакі!
– Деталі ваших обов’язків і терміни збору підрозділів скинула кожному в особисті, як і критерії відбору. А усі п’ятеро, кого щойно назвала і, власне, я – складаємо верхівку Шинохани. Наш підрозділ еліти буде називатись Акаіхасу. Що ж, захопімо Йокогаму!
……
2018.09.28
– Тошіро, наша розвідка щось давно не з’являлась. Здається, скоро в нас буде багато роботи. <сумно зітхає>
– Та ні, розслабся. Думаю тебе, і не тільки, чекає гарний відпочинок скоро.
– Що з тобою не так? Зазвичай ти більш проникливий у таких ситуаціях.
– Макі, тобі дійсно пора відпочити.
– Якого?.. Ти зрадив нас?! <кров краплями почала стікати з шиї дівчини>
– Нас? Мао, Харука, Яхіко – ми всі присягнули новій пані. Тепер ми частина Шинохани. А ти та Юічі занадто правильні, тому вас і прибрали. Гарних снів тобі!
…..
2018.09.29
– Мій батько навіть не підозрює, що його ось-ось чекає крах. А я, нарешті, отримаю довгоочікувану свободу. Його птахи впадуть без крил, а з деяких проростуть нові квіти у моєму саду. Десухоку вже мали зійтись у битві з Едельвейсом. Більшість Фукуро вже мертві та не зможуть вчасно принести інформацію батькові. А Куроікарасу частково перейшли на мій бік…
Ви усі станете свідками мого процвітання, але є нюанс <зла посмішка розплилась на обличчі> – ви всі побачите це з пекла.
Кривава ріка стікала до ніг Урагірі. Довкола лежали трупи членів Акаіторі, які мали б наглядати за дівчиною. Вона злизала кров з леза катани. Гучний та зловісний сміх залив кімнату.
